- Давати позитивні настанови, підтримувати бажання дитини йти в дитячий садок;
- Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає;
- У перші дні – короткочасне перебування у групі – 1-2 години;
- Наблизити домашній режим до садкового;
- Утримуватися від шумних масових вистав, аби зменшити емоційне навантаження;
- Навчити навичок самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).
Головною педагогічною умовою успішної адаптація дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадку. Правильна поведінка рідних у період адаптації дуже важлива, педагоги повинні надати рекомендації батькам:
- Дитині потрібно говорити, що вона вже доросла;
- Не залишати її на цілий день у групі;
- Гуляти на майданчику після відвідування садка;
- Давати із собою улюблені іграшки;
- Повідомляти вихователя про особливі звички дитини;
- Придумати ритуал «прощання» й обіграти його вдома;
- Зустрічати дитину з посмішкою;
- Розповідати якомога більше позитивного про садок; підтримувати самостійність дитини вдома.
Виокремлюють такі ступені адаптації:
- Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10-15 днів) – фізіологічна, природна адаптація.
- Середній - (протягом 15-30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко без ускладнень.
- Важкий (триває від 2 місяців і більше) - паталогічна адаптація.
- Перша група – ті, для кого процес адаптації простий і безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.
- Друга група – малюки, котрі адаптуються повільніше і важче. Поведінка нестала. Зацікавленість грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей. навички гри та спілкування розвинені не достатньо. Діти малоініціативні, менш самостійні, дещо можуть робити самі, але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням вимог.
- Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей - прояви
Авторитарності, жорстокості (чи навпаки – зайвої поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його та інших дітей, сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше сповільнює звикання до нового оточення.