Уроки розлуки

Уроки розлуки: як мамі звикнути до дитячого садка

Перша розлука з батьками — це завжди стрес для дитини.  Але часто допомога під час звикання до нових умов батькам потрібна не менше, ніж їхній дитині. Буває й так, що дитина адаптується легко, а мама ніяк не може змиритися з розлукою чи відчуває докори сумління. Тож сьогодні ми вирішили з’ясувати, як батькам успішно пережити розлуку з малюком. 

Чим зумовлене емоційне напруження батьків? 

    Звичайно, хвилювання дорослих в період адаптації дитини є зрозумілим і цілком природним явищем. Однак, бувають випадки, коли мама не просто відчуває легке хвилювання, а знаходиться в стані постійного нервового напруження від того, що доведеться віддавати дитину в заклад дошкільної освіти. 

    Зупинимося на трьох основних причинах, які спричиняють надмірне хвилювання батьків у зв’язку з виходом малюка в садок. 

  1. Сильна прив’язаність до дитини

«Ми не розлучалися з ним з народження», «Він без мене не зможе», «Їй без мене буде дуже погано». 

     Подібні фрази можна почути від мам, які знаходяться з дитиною 24 години на добу, а якщо малюк і залишався без неї, то всього на декілька годин, і то дуже рідко.

    Однак така позиція насправді є проекцією (переносом своїх очікувань та переживань на дитину). Малюк поки не знає, як йому там буде, але мама за нього вже все вирішила. І цим самим значно погіршує адаптацію дитини.

• Малюк буде зчитувати мамину тривогу і обов’язково присвоїть собі відчуття, що «без мами я не можу, мені без мами погано».

    І вони обоє будуть страждати день за днем, поки мамина позиція не зміниться. Пам’ятайте: ваше хвилювання не повинно стати перешкодою на шляху дорослішання малюка. Ваша дитина — самостійна особистість, а не ваша частина або власність. 

2. Страх, що дитину в садку скривдять 

    Цей страх з’являється через страхітливі історії про вихователів та дитячі садки, якими наповнений Інтернет, і, можливо, через ваш негативний досвід.

• Це могла бути конкретна ситуація у вашому дитинстві, сувора вихователька або просто спогад про те, як не хотілося йти в дитячий садок. 

    Однак намагайтеся не переносити на малюка свій дитячий негативний досвід. Якщо вам в садку було погано, вас кривдили діти або вихователі були жорстокі, несправедливі — це не означає, що ваша дитина пройде той самий шлях. Зрештою, зараз інші часи, інші умови і, напевно, ви знайшли найкращий садок з усіх можливих варіантів.

Як підготуватися до тривалої розлуки з дитиною? 

    Перед дитячим садком у дитини обов’язково повинен бути позитивний досвід перебування окремо від мами.

    Можна  спробувати домовитися з подругою чи сестрою, в якої теж є діти, залишити в неї свою дитину на декілька годин. Нехай вони періодично пишуть вам про те, як йдуть справи, як ваш малюк освоївся, чи грається. Буде чудово, якщо залишати ви будете його з постійною періодичністю.

    У запропонованому варіанті переживання розлуки буде більш безпечним для вас, ніж в садочку, тому що це лише на декілька годин, ви знаєте дорослого, група дітей невелика. Тобто ризики мінімізовані, однак, залишається факт — дитина там без вас, ви не можете контролювати, що там відбувається, ви поза зоною видимості/досяжності.

Ваше завдання — віддати дитину і повністю відпустити на ці декілька годин. Звикайте, що тепер у вас, крім часу «разом» буде час «порізно». І це нормально.

    Аби заспокоїти себе перед розлукою, можна провести, ще таку вправу:

• Уявіть ситуацію, що ви ведете свого малюка в дитячий садок і залишаєте його там.

• Що ви відчуваєте?

• За що переживаєте найбільше?

• Що в дитячому садку може бути найстрашнішим і травматичним для вашої дитини?

• Яка ймовірність того, що це трапиться?

• Дайте відповідь на запитання, що я можу зробити для того, щоб зменшити свою тривогу?

• Що б мені допомогло заспокоїтися і прийняти той факт, що моя дитина піде в дитячий садок?

• Чи допускаю я думку про те, що моїй дитині може бути весело та цікаво з іншими дорослими?

    Спробуйте відповісти на ці питання спокійно, по черзі, бажано письмово або комусь вголос. Дуже часто під час таких міркувань відповіді приходять самі собою, як осяяння.

Як правильно прощатися з дитиною?

    Чимало дорослих під час перших тижнів адаптації не знають, як залишити дитину саму в садочку, коли вона чіпляється за них, плаче і просить не йти. Їхнє серце розривається, й батьки намагаються «втекти», піти непомітно для малюка.

    Ніколи не покидайте дитину, не попрощавшись. Звісно, батьки в подібній ситуації можуть відчувати себе краще, ніж тоді, коли потрібно прощатись, тому що не бачать і не чують, як плаче їхня дитина. Вихователю теж може бути легше, оскільки малюк швидше заспокоюється.

Однак у дитини в цей момент підривається базова довіра до світу: «Навіть мамі не можна вірити! Сказала, що нікуди не піде, і ... пішла». 

    Натомість виробіть власний ритуал прощання (адже все, що відбувається регулярно, — заспокоює). Щоб не затягувати розлуку, виберіть послідовні дії, які будете робити кожен раз, відправляючи малюка в групу.

Наприклад, ви переодягаєтеся, обнімаєтеся, цілуєте малюка, берете за руки, сідаєте навпроти нього (очі в очі) і розповідаєте, що він буде робити, коли вас не буде і коли ви повернетеся. В кінці можна запитати: «Домовилися?».

    Потім передаєте його вихователю. Не піддавайтеся на маніпуляції дитини — плач, умовляння, гнів. Чітко кажіть: «Ти будеш ходити в садок, адже ти вже великий. А я допоможу тобі».

Як полегшити емоційний стан матусі під час адаптації дитини?

    Перш за все, необхідно усвідомити, що ВСІ стикаються з подібними ситуаціями, тож ваше хвилювання є абсолютно нормальним.

    Ось декілька простих порад, як зробити процес адаптації максимально позитивним:

    1. Тримайте себе в руках.

    Безумовно, це легше сказати, аніж зробити, але, проводжаючи дитину в дитячий садок як в експедицію на Північний Полюс, ви передаєте частину своїх переживань малюкові. Якщо ж мама буде спокійна, то й дитина швидше заспокоїться.

    2. Будьте впевнені та послідовні в своєму рішенні.

    Ви не кидаєте, не зраджуєте свою дитину, а відпускаєте в новий, цікавий і захоплюючий світ.

• Намагайтеся спочатку не робити перерв у відвідуванні — тиждень вдома не тільки не допоможе малюкові адаптуватися до садка, а й продемонструє йому, що є й інший варіант, якого можна всіма силами домагатися.

    3. Спробуйте заздалегідь сформувати для себе і вашого малюка позитивне ставлення до обраного вами дитячого садка. Розкажіть кумедні історії з життя інших діток або поділіться особистим досвідом.

    4. Якщо ваша дитина погано володіє навичками самообслуговування, не треба в авральному режимі перед походом в дитсадок починати навчати її цього. Це погана ідея, тому, що таке раптове навчання додасть зайвих переживань і вам, і малюку. Тому краще вирішувати проблеми за фактом їхнього виникнення, ніж хвилюватися наперед.

    5. Поясніть дитині, що вихователь — це людина, до якої завжди можна звернутися за допомогою, поки мами немає поруч, щоб не сталося.

    6. Поговоріть з вихователем про особливості дитини, її переваги і звички. Не бійтеся здаватися нав’язливою, адже чим більше вихователь знатиме про малюка, тим простіше і краще складуться його перші дні в дитячому садку.

    7. Дізнайтеся всі правила і особливості обраного вами дитячого садка, його режим. Починайте заздалегідь до нього звикати самі і готувати малюка.

    8. Підтримуйте себе, щоб мати можливість підтримати дитину. Поділіться своїми переживаннями з чоловіком, подругою, зверніться до психолога.

В садочку працює практичний психолог, до якого ви можете звернутися за професійною допомогою.

          І найголовніше — вірте в свою дитину! Якщо мама впевнена, що з її малям у садку все буде гаразд, — так і буде. Бажаємо вам та вашим діткам легкої та безболісної адаптації!

На добраніч, малюки або поради батькам,

як вкласти спати дитину без проблем 

Прийшов час нічного сну, але дитина вередує, хоче погратися ще або додивитися мультик, заявляє, що голодна… Навіть якщо батькам вдається укласти дитину в ліжко, дитина знаходить безліч причин, щоб не спати: хоче то в туалет, то попити, то ще раз побажати батькам добраніч…

            Існує чимало причин, через які дитина не хоче лягати спати. Це, зокрема, надмірне збудження у вечірні години, страх темряви чи самотності, бажання долучитися до життя дорослих і… виховні помилки батьків.

            Мами і тата часто відчувають роздратування і безпорадність під час щоденних вечірній «баталій», а після них сил і часу на себе не лишається. Що у такому разі робити батькам?

            Аби дитина лягала спати без вередувань:

• Дотримуйтесь режиму дня – вкладайте дитину спати в один і той самий час. Поступово дитина сформує фізіологічну потребу;
• Вкладайте дитину спати в окремій кімнаті або відгородженому просторі. У дитини має бути обов’язково своє ліжечко;
• Визначте чітко час, коли дитині слід лягати спати;
• Уникайте активних фізичних чи емоційних занять, рухливих ігор чи шуму увечері;
• Попереджайте дитину заздалегідь про те, що наближається час сну;
• Відправляйте своєчасно дитину в туалет;
• Підготуйте зручний, мякий одяг для сну;
• Провітрюйте кімнату перед сном;
• Залишайте за потреби біля ліжечка склянку із водою;
• Побудьте поруч із дитиною, коли вкладаєте її – почитайте чи розкажіть казку, обійміть. Після зазначеного часу ігноруйте спроби дитини затягнути відхід до сну. Якщо вона приходить до вас у спальню, відводьте її назад.

Простежте як дитина реагує на водні процедури, адже не всіх вони заспокоюють. Якщо дитина збуджується після ванни чи душу, усі гігієнічні процедури проводьте завчасно. Тоді до вечірнього сну робота її нервової системи нормалізується й дитина заспокоїться. Перед самим сном залиште мінімально необхідне, наприклад лише почистити зуби.

            У крайньому разі зверніться до лікаря чи психолога.

Усі батьки знають, як важко ввечері дитину покласти спати. Не слід забувати, що найкращий дитячий сон – навіяний традиційним ритуалом: казкою на ніч, розмовою з мамою, грою з татом.

Причини, чому діти не хочуть засинати, старі, як світ, і зазвичай прості: денні переживання, виявлення протесту або фізичне небажання спати. Тому ритуал підготовки до сну слід починати задовго до потрібного моменту і в один і той же час, привчаючи до цього з ре нього віку. У кожній сім’ї можливий свій сценарій на основі того, який пропонують психологи.

Дія перша: спокійна розмова проте, як у дитини пройшов день. Виговорившись, отримавши пораду, малюк почуватиметься комфортно поряд із люблячими людьми.

Дія друга: тато або мама можуть погратися з дитиною у спокійну гру. А тимчасом потрібно провірити дитячу кімнату до 18 градусів.

Дія третя: корисно викупати дитину перед сном – тепла ванна розслаблює і заспокоює. Обов’язково дитині треба вмитись і почистити зуби, а потім одягнути піжаму.

Дія четверта: діти дуже люблять, щоб батьки прочитали їм казку або книжку на ніч, заспівали колискову пісеньку.

Установлено, що після таких сімейних вечорів дітям сняться гарні сни, і малюки виростають добрішими і спокійнішими.

            Адаптація дітей раннього віку до перебування в ЗДО

Адаптація дітей до дошкільного закладу завжди була й лишається найскладнішим періодом як для дитини та її родини, так і для педагогів дошкільного закладу.

  Статистика стверджує, що через психотравмуючу ситуацію (розлука з близькими, поява незнайомих дорослих, потрапляння в нове середовище) до ЗДО важко адаптуються 73% хлопчиків і 52% дівчаток.

  Існують різні думки з приводу того, з якого віку починати відвідувати ЗДО,  на думку багатьох вихователів та психологів, найбільш оптимальний вік початку відвідування дитячого садка – 2 – 3 роки. Як правило, це пов’язано з тим, що діти молодшого віку в садочку часто хворіють, до того ж вони ще не вміють самостійно користуватися ложкою, вдягатися тощо. Найбільш критичний  для адаптації вік  - 3 – 3,5 роки.

  Хоча можна впевнено стверджувати: ніхто не знає малюка краще, ніж батьки. Якщо обставини дозволяють, батьки можуть віддавати свою дитину в садочок у будь-якому віці, прислухаючись до власної інтуїції та враховуючи індивідуальні особливості дитини.

  Щоб процес адаптації не затягувався, необхідно: