Виокремлюють три аспекти психологічної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний. Під час з’ясування інтелектуальної зрілості дитини визначається її рівень знань та уявлень про навколишній світ, явища природи, вміння узагальнювати групу предметів (наприклад, фрукти, овочі, взуття та ін.), визначати причинно-наслідкові зв’язки (наприклад, поєднати разом малюнки цвяха і молотка, бо молотком забивають цвяхи). Важливо також визначити рівень здатності до навчання, спроможність утримувати нові знання й застосовувати їх на практиці. Для цього можна попросити повторити за нею певну послідовність, наприклад, крапок і ліній. Це дасть змогу побачити, чи може вона працювати за зразком, тобто чи може за вчителем переписати щось з дошки. Емоційна зрілість – це здатність тривалий час виконувати не завжди цікаву роботу, послаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій. Сюди можна віднести вправи на визначення уваги дитини. Наприклад, практикується вправа із закреслювання певних предметів, розкиданих серед інших, на час. Це дозволяє визначити вміння дитини зосереджуватись, працювати швидко і дасть відповідь на питання, чи зможе вона взагалі хоч деякий час спокійно посидіти за партою, слухаючи вчителя. Соціальна зрілість – здатність спілкуватися з однолітками, уміння підлаштувати свою поведінку до законів дитячої групи, вміння вислуховувати й виконувати завдання педагога.
  А от розвивати пам’ять і сприйняття логічної послідовності вашій дитині допоможуть казки. Слухаючи казки, дитина вчиться будувати причинно-наслідкові зв’язки.
Надзвичайно добре, якщо дитина повертає назад батька чи матір, котрі «ненароком» скоротили вже відому казку. Це означає, що дитина розуміє брак елемента в логічному ланцюжку подій.
  Одна з головних якостей, яку слід розвивати у нащадку задовго до першого класу, - це самостійність. Тобто, наприклад, не потрібно годувати дитину до семи років з ложечки, насправді у трирічному віці вона може самостійно їсти ложкою та навіть виделкою.    Самостійність потрібно постійно піднімати й розвивати. Якщо постійно все робити за дитину, вона ніколи не буде готова до школи, до самостійного життя.